Національна збірна України з регбі-15 у Чемпіонаті Європи сезону-2025/2026 серед команд Дивізіону Conference, як ми повідомляли раніше, стартувала з перемоги над командою Туреччини.
Нагадаємо, гра на зеленому полі арени Ataturk Olimpiyat Stadium у Стамбулі завершилася з переконливим рахунком 43:6 на користь підопічних Дмитра Кірсанова. Коли виходити суто з фінальних цифр на табло, то виграш дався «синьо-жовтим» без докладання максимальних зусиль. Однак капітан львівського «Сокола» Юрій Колосовський (на фото – справа), який у звітному матчі вийшов на поле у стартовому складі української збірної, у розмові з прес-службою Федерації регбі Львівщини розповів, що таке твердження в значній мірі є хибним.
Готуючись до першого матчу нового циклу чемпіонату Європи, ми налаштовувалися на непростий поєдинок. Так, ми розуміли, що збірна України в грі проти турецьких регбістів, незважаючи на гостьовий статус, буде фаворитом. Але разом з тим ми усвідомлювали, що легко нам не буде. Адже збірна Туреччини, як в регбі-7, так і в регбі-15 в останні роки помітно прогресує у грі та додає в результатах. До того ж ми пам’ятали, що грати доведеться за шаленої підтримки турецьких вболівальників, які є одними з найбільш галасливих у Європі. Але скажу, що вели вони себе достатньо коректно по відношенню до нашої збірної. Зазначу, що ми також мали групу підтримки, а на трибунах майоріли, нехай і небагато, синьо-жовті прапори. Також скажу, що турецька сторона прийняла нас дуже добре: готель, харчування, газон, післяматчевий спільний обід – усе на високому рівні. Єдине, що трохи було незвично – трохи менша, ніж зазвичай, довжина ігрового поля. Але ж воно – поле – однакове для обох команд.
Як оціниш рівень готовності збірної України на стартовий поєдинок Євро-2025/2026?
Тренувальний збір проходив у Одесі. Вважаю, що усі шість тренувань, які ми провели впродовж нього, були дуже плідними. Ми добре попрацювали, як кажуть, відчули лікоть один одного, налагодили командні дії. Це було дуже важливо, бо в складі відбулося чимало змін. Зокрема, цього разу в збірній були виключно гравці з нашої Суперліги. З різних причин не приїхав жоден легіонер. А ще, як сказали нам тренери, у збірній України вперше в її історії готувалися вийти на поле у стартовому складі на дуже відповідальних позиціях – дев’ятого та десятого номерів – два дебютанти, Олександр Диських і Герман Варивода відповідно. Одразу скажу, що, на мою думку, обоє зіграли достатньо добре і надійно. Та й після гри тренери казали, що впродовж усього поєдинку загалом усі діяли впевнено, ніхто з командної гри не випадав, а це одна з головних складових позитивного результату.
Турецька збірна розпочала гру дуже активно.
Так, але ми були до цього готові. Адже вони грали перед своїми вболівальниками, а турецькі фанати завжди свою команду, і не тільки в регбі, женуть вперед. Втім, ми були до цього готові та й тренери не один раз наголошували на тому, що дуже важливо стримати їхні атаки у дебюті поєдинку.
І вам це вдалося. Більше того, ви дуже швидко, вже на п’ятій хвилині, практично в першій своїй атаці виконали першу спробу.
– Турецькі регбісти мають величезне, я б навіть сказав шалене бажання постійно володіти м’ячем і тиснути на суперника. Не бракує їм і впевненості у собі. Однак при цьому, як на мене, їм не вистачає розуміння тонкощів гри у регбі, належного рівня тактичної підготовки. Тобто вони покладаються перш за все на своє неймовірне бажання виграти, а от саме переграти суперника, адже регбі – це не тільки самовіддана боротьба, їм вдається дуже рідко. Також я б відзначив, що в них дуже потужна сутичка – їхні гравці сутички по габаритах помітно переважають наших. Однак при цьому вони не можуть підтримувати високий темп гри, який самі пропонують, впродовж усього матчу. Як кажуть, включивши максимальні швидкості, вони швидко «наїдаються» і все… А коли ти програєш супернику в швидкості, то шансів виграти, як свідчить практика, у тебе немає від слова «зовсім».
Ти кажеш, що в габаритах їхня сутичка переважала нашу. Ти якраз є гравцем другої лінії сутички української збірної. Тож, як кажуть, мав нагоду на практиці переконатися наскільки важко було протистояти турецькій сутичці впродовж матчу.
Важко було не тільки в сутичці. Загалом слід сказати, що турецька команда грала дуже жорстко практично в кожному епізоді. Це той випадок, коли суперник діяв дуже самовіддано – як кажуть, не жалів ні себе, ні противника. Але при цьому слід відзначити як позитив, що відверто надмірно грубих дій з метою нанести травму суперникам, з їхньої сторони не було. А щодо сутички, то скажу, що з часом турецькі гравці сутички добряче втомилися. Зокрема, коли мене незадовго до завершення матчу замінив на останніх хвилинах Валерій Попелюк (на фото – зліва), то я, спостерігаючи за грою вже зі сторони, помітив, що їхня сутичка настільки була виснажена, що навіть вже не могла нормально штовхати. Мені навіть здалося, що турецькі гравці показували своїм видом українцям, що мовляв давайте вже не штовхатися, а чисто символічно, як у регбіліг, будемо імітувати боротьбу за м’яч.
У деяких епізодах складалося враження, що обом командам грати дошкуляв сильний поривчастий вітер…
Так, було таке. Зізнаюся, що я навіть не пригадую, коли мені особисто доводилося грати за такого вітру. Причому він постійно змінював свій напрямок і тим самим створював чимало проблем, бо передбачити траєкторію польоту м’яча дуже часто було просто неможливо. Навіть при вкиданні м’яча з-за бокової лінії виникало чимало проблем, не кажучи вже при його відскоках від газону. М’яч відлітав куди завгодно, тільки не туди, куди за логікою мав би летіти. В одному з епізодів саме в такій ситуації ми зробили спробу. До речі, як мені здалося, у другій половині зустрічі вітер дошкуляв господарям більше ніж нам. А ще додам, що за такої погоди на перший план частенько виходить індивідуальна майстерність гравців. А в цьому компоненті регбі, не будемо надто скромними, ми перед турками маємо помітну перевагу.
Кого з гравців у збірній України ти б відзначив у цьому протистоянні?
Як я вже казав, по завершенні матчу наші тренери на чолі з Дмитром Кірсановим відзначили, що на полі усі гравці без винятку зіграли надійно, кожен повністю віддавався боротьбі та робив усе, що міг і мав робити заради перемоги команди. Тож цей переможний результат – це справді наслідок хороших та узгоджених командних дій. Так, п’ять спроб з семи поклав Євген Давидов. Звісно він молодець. Але він і мав завершувати наші атаки, адже у нього просто неймовірна швидкість. І коли Євген тікав у прорив, в жодного гравця збірної Туреччини зупинити його не було навіть найменших шансів. При цьому решта наших гравців були задіяні у тому, щоб створити Євгену якомога кращі умови для цих проривів. Вважаю, ми в атаках дуже добре розігрували м’яч, змінюючи напрям атаки – з лівого флангу на правий або навпаки – і тим самим створювали сприятливі умови для його рейдів.
Напевне слід відзначити й гру нашої команди в обороні. Адже господарям поля так і не вдалося бодай раз покласти м’яч у нашу залікову зону.
Так, звісно. Скажу, що незважаючи на доволі помітну нашу перевагу в рахунку, збірна Туреччини до самого фінального свистка прагнула бодай раз покласти спробу. І вони не один раз наближалися до своєї мети. Однак ми так і не дозволили їм цього зробити. А от два штрафних їхній дев’ятий номер (Юсуф Сарікан – авт.) виконав дуже майстерно. Втім, 43:6 – достатньо гарний для нас рахунок. Тож ми цілком задоволені. Але це тільки перша гра, попереду ще два матчі – весною наступного року зіграємо з Молдовою та Болгарією. В них також маємо вигравати, як і потім в іграх плей-оф. Вірю, що в наступному сезоні Євро-2025/2026 збірна України гратиме у Дивізіону Trophy.
Джерело: galinfo.com.ua